таємний

-а, -е.

1) Якого навмисне приховують від інших, який відомий небагатьом або тільки кому-небудь одному. Таємний намір. || Який діє приховано, замасковано. Таємний ворог.

2) Який не підлягає розголошенню; секретний. || Призначений для ведення справ, які не підлягають розголошенню. Таємний нагляд.

••

Тає́мна канцеля́рія іст. — центральна державна установа в Росії, що розслідувала справи про найважливіші політичні злочини.

Тає́мне голосува́ння — подавання голосів на виборах чи при розв'язанні якогось питання бюлетенями без підпису або опусканням кульок.

Тає́мне письмо́ — те саме, що криптогра́фія.

3) Не висловлений, не виявлений зовні, затаєний (про думки, почуття, переживання). || Невиразний, не цілком усвідомлений.

4) Те саме, що таємничий 1), 2); незбагненний. || у знач. ім. тає́мне, -ного, с. Те, що перебуває за межами людського розуміння; незбагненне.

5) Не дозволений законом; конспіративний, підпільний. Таємна організація.

••

Тає́мний ра́дник — у дореволюційній Росії – третій цивільний чин за табелем про ранги, який відповідав генерал-лейтенантові; особа, що мала такий чин.